Соняхи: памʼятати своїх

Проєкт, присвячений спільнотам, що памʼятають. Він покликаний допомогти нам утримувати зв’язок із тими, кого вже немає, глибше розуміти власну відповідальність за збереження спільної пам’яті та формувати нові практики пам’ятування.

30.06.2025

Забіг Честі імені Рекрута

Забіг, що народився на честь загиблого героя й об’єднав у спільній місії військових і цивільних.

Читати

Історії спільнот, які обʼєдналися навколо памʼяті про загиблих, щоб не дати їй згаснути

Памʼятати — означає постійно співдіяти на честь тих, кого вже немає. Відчувати їх усюди та відтворювати їхні голоси: у парках, на спільних вечерях, біля моря, на лекціях і в майстернях.

У дієвому пам’ятанні ми зберігаємо чутливість до минулого, до теперішнього й одні до одного. Цей проєкт — про пошук й осмислення практик памʼятання, що оприявнюють сенс виразу: «Пам'ять — це дія».

Символіка

Проєкт про тих, хто памʼятає

Ми обрали назву «Соняхи» не випадково. Для українців сонях став символом памʼяті про загиблих — бо саме в соняшникових полях часто точилися бої. Водночас сонях — це образ повороту до світла, до життя, до спільноти. Наш проєкт — про тих, хто пам’ятає. І хто повертається думкою, як сонях до сонця, — до своїх.

17.01.2025

Спільнота пам’яті Кості «Стамбула» Юзвюка

Історія про друзів і рідних, які створюють пам’ять у дії про воїна: донорство крові, відкриття зборів, участь в акціях та інші ініціативи, що допомагають продовжити його боротьбу.

Читати

Парк Пам’яті Нескорених

Історія про те, як закинута ділянка на Житомирщині перетворилася на місце пам’яті й сили та дала можливість іншим побути поруч із близькими, які загинули, захищаючи Україну.

09.02.2025

Ситуаційні клумби

Клумби, що розквітли завдяки героям, які віддали свої життя. Інтервʼю зі співзасновницею ініціативи Анею Никитюк про актуальність практики, воркшопи та залучення людей до проєкту.

20.07.2025

Всі історії

Пам’ять — це частина нас, невід’ємна і жива

цінності, місія і команда проєкту

Тут говорять про висадження клумб, забіги та спільні веганські вечері. Тут описують складнощі та миті полегшення на шляху до відтворення памʼяті для ширшого кола. Тут збирають досвід титанічних зусиль спільнот у спробі осягнути біль.

Ми закликаємо підтримувати ці ініціативи та приєднуватися до них, знаходити натхнення й мотивацію для власних актів памʼятування. Ці історії — лише частина безлічі прикладів вдалих практик. Вони доводять: саме через спільне проживання болю й уважну присутність одне з одним ми творимо нову культуру памʼятання в Україні — культуру дії, взаємопідтримки та турботи.